Найперші згадки про струнні інструменти з резонуючим
корпусом і грифом, які є праобразами сучасної гітари, датуються 3 тис. років до
нашої ери. Зображення кіннора (шумеро-вавілонський струнний інструмент,
згадується в біблейських оповідях) найдені на глиняних барельєфах під час
археологічних розкопок в Месопотамії. На єгипетських пам’ятниках тисячолітньої
давності також зустрічаються зображення музичного інструменту – набли,
зовнішній вигляд якої нагадує гітару. Як свідчать ієрогліфічні написи, набла –
символ добра.
Подібні музичні інструменти також були і у арабів, але як
можна судити із певних дискусій істориків, прямими предками гітари ці
інструменти не є.
За найбільш поширеною версією, струнні інструменти були
занесені в Європу греками або римлянами, внаслідок активних торгових відносин з
іншими народами. Цими ж греками ж греками був винайдений інструмент - кіфара.
Та все ж попри усю співзвучність назв, кіфара не є гітара.
Еволюція музичних інструментів продовжувалася, і тут ви
скажете лютня. І да, і ні; лютня – середньовічний інструмент, що мав округлену
спинку деки і лише 4 струни. Щоб отримати з цього інструменту гітару, корпус
потрібно збільшити і деформувати, додати кілька ладів та струн.
І тут у 15 столітті в Іспанії з’являється новий струнний інструмент –
віуела.
Яка стала батьком або ж матір’ю (тут вже вирішуйте самі) гітари.
Сто
років після цього, в 16 столітті, комусь в голову прийшла ідея поєднання двох
інструментів. Новий музичний інструмент
мав деку більше ніж у віуели, але менший ніж у лютні, гриф подібний як у
віуели. Потім протягом довгого часу даний інструмент з’являвся з різними
модифікаціями. Внаслідок яких у 18 столітті чи то у Франції, чи то в Іспанії
розпочала своє життя знайома нам гітара. Яка до середини 19 століття закінчила свої метаморфози, і остаточно сформувалася в такий прекрасний
інструмент, ставши такою, якою ми її знаємо зараз.
Немає коментарів:
Дописати коментар